Концепція розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018-2020 роки

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від _____________2017 р. № _________

 

 

ПРОЕКТ

КОНЦЕПЦІЯ

розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації

на 2018-2020 роки

 

Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Концепція

Аграрний сектор економіки демонструє позитивну динаміку зростання, формуючи останніми роками близько 14% валової доданої вартості в країні та біля 40% валютних надходжень від експорту. Інвестиційна привабливість сільського господарства підтверджується цифрою в 49,5% зростання обсягів капітальних інвестицій за січень-грудень 2016 року. Важливість аграрного сектору в національні економіці та його роль у забезпеченні продовольчої безпеки країни вимагає забезпечення стійкості та ефективності його розвитку.

Важливими факторами довготривалої стійкості розвитку аграрного сектору економіки за економічними та соціальними показниками є господарсько-організаційна та галузева структура. Станом на сьогодні 43% валової продукції сільського господарства виробляється громадянами, на земельних ділянках особистого селянського господарства. Як правило, це не експорт-орієнтована продукція, логістика зберігання якої є недостатньою та виробництво якої вимагає значних трудових затрат: фрукти та ягоди – 80,9%, картопля – 97,8%, овочі – 86,1%, молоко – 74,9% в загальній структурі виробництва відповідного продукту.

За даними Державної служби статистики України, на кінець 2016 року кількість діючих фермерських господарств становила 33 682 одиниць, що складає понад 70 % від загальної кількості економічно активних сільськогосподарських підприємств.

За даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру середня площа сільськогосподарських угідь, які обробляються фермерським господарством становить 78 га.

Із загальної кількості діючих фермерських господарств 75 % мають в обробітку земельні ділянки площею до 100 га.

За останні 10 років кількість фермерських господарств, які мають в обробітку, на праві власності та користування земельні ділянки загальною площею не більше 100 га, скоротилася більш, ніж на 20 %.

Таким чином, переважна кількість фермерських господарств, які мають в обробітку невеликі площі, потребують підтримки, тому дана Концепція направлена виключно на підтримку фермерських господарств, які мають в обробітку, на праві власності та користування (з урахуванням корпоративних прав) земельні ділянки загальною площею не більше 100 га.

Наразі у загальній структурі виробництва валової продукції сільського господарства частка фермерських господарств залишається незначною – на рівні 6-8% на рік. При цьому основний обсяг власної сільськогосподарської продукції фермерськими господарствами генерується в галузі рослинництва – понад 90%.

Виробництво м’яса фермерськими господарствами у 2016 році становило 56,3 тис. тон, що займає 2,4% у структурі виробництва м’яса,  молока – 183,6 тис. тон (1,8%), яєць – 95,3 млн штук (0,6%), вовни – 55 тон (2,6%), меду – 124 тони (0,2%).

Всього фермерських господарств, які реалізують на забій сільськогосподарських тварин, нараховується 934 одиниць, тих, які займаються виробництвом молока – 673 одиниць, яєць – 65 фермерських господарств.

У фермерських господарствах на початок 2017 року нараховувалось: великої рогатої худоби – 105,7 тис. голів, що займає 2,9% у структурі чисельності поголів’я в країні, корів – 39,9 тис. голів (1,9%), свиней – 273,0 тис. голів (4,1%), овець та кіз – 40,1 тис. голів (3,4%), коней – 1,5 тис. голів (0,5%), птиці – 2,1 млн голів (1,0%), бджолосімей – 5,3 тисяч (0,2%). Тому доцільно зосередити увагу на розвитку у фермерських господарствах та кооперативах галузей тваринництва, насамперед скотарства.

До останнього часу рівень технічної ефективності виробництва, зокрема урожайності, фермерських господарств, в переважній більшості, залишався значно нижчим, порівняно із середніми та великими підприємствами. Основна причина такого стану речей – якісно гірший стан власної матеріально-технічної бази, складність доступу до передових технологій, селекції, використання засобів захисту рослин, добрив та інші причини, пов’язані, насамперед, з постійним браком власних обігових коштів та обмеженим доступом до кредитних ресурсів.

Внаслідок цього щорічно порівняно з середніми показниками технічної ефективності по галузі фермерські господарства недотримують щонайменше 1,5 млн тонн зернових та понад 400 тис тонн олійних культур. Щорічна втрата експортного потенціалу від таких втрат оцінюється за поточними цінами щонайменше в 350 млн. дол. США.

Потенціал сільськогосподарської кооперації в Україні є нереалізованим. Так, у країнах Європейського Союзу сільськогосподарські кооперативи забезпечують 57 % виробництва молочної та 42 % плодоовочевої продукції. А в таких країнах як Австрія, Данія, Нідерланди та Швеція у сільськогосподарських кооперативах виробляється понад 90 % молока та понад 50 % плодоовочевої продукції. Чинна система української сільськогосподарської кооперації за всі роки розвитку має результатом 1098 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (станом на 1 квітня 2017 року), з яких реально здійснюють господарську діяльність лише 590 одиниць, члени яких утримують 1% поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ), та через які реалізовується математично незначима частка як молочної, так і плодоовочевої продукції.

Характерні риси функціонування сільськогосподарських кооперативів, що полягають у меті збільшення доходів своїх членів, забезпечення вхідними ресурсами та необхідними послугами, реалізації виробленої продукції, відповідають потребам розвитку малих сільськогосподарських виробників в Україні. Ефект масштабу дає можливості просування продукції членів сільськогосподарських кооперативів в ланцюжку від виробництва до кінцевого споживача, створюючи конкуренцію посередницьким структурам, та виходу на більш привабливі ринки, в тому числі міжнародні.

Відповідно, пріоритетом державної аграрної політики має стати підтримка фермерських господарств шляхом розвитку сільськогосподарської кооперації з метою підвищення ефективності їх господарської діяльності, формування партій сільськогосподарської продукції належного обсягу та якості, забезпечення технологічного процесу виробництва, просування продукції на ринок, підвищення зайнятості через розвиток трудомістких галузей сільського господарства.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання

Основними причинами що стримують розвиток фермерських господарств є:

відсутність цілісної послідовної державної політики, спрямованої на підтримку фермерських господарств, які мають в обробітку, на праві власності та користування земельні ділянки загальною площею не більше 100 га;

низький рівень диверсифікації економіки сільських територій, що призводить до міграції сільської молоді, високого рівня безробіття та низьких доходів сільського населення, руйнування соціальної та інженерної інфраструктури;

низька рентабельність та конкурентоспроможність фермерських господарств на ринках збуту сільськогосподарської продукції;

низький рівень можливостей щодо залучення фінансових ресурсів та інвестицій для функціонування та розвитку фермерських господарств;

неможливість залучення земельних ресурсів для іпотечного кредитування;

низький рівень технічного та технологічного забезпечення;

неврегульованість питання використання земельних ділянок переданих у постійне користування фермерським господарствам після реорганізації такого господарства;

низький рівень конкурентоспроможності з питання можливості підняття розміру пропонованої орендної плати за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення у порівнянні із великими сільськогосподарськими товаровиробниками;

неможливість набуття у власність земель, які обробляються фермерським господарством;

відведення недостатньої ролі у процесах реформування аграрного сектору економіки для створення та розвитку сільськогосподарської кооперації;

значні втрати продукції внаслідок недосконалої системи логістики та інфраструктури аграрного ринку;

непоінформованість значної частини фермерських господарств про кон’юнктуру ринків та умови ведення бізнесу в галузі, орієнтація на реалізацію вирощеної сировини та відсутність можливостей та умов в виробництві готової продукції.

Мета і строки реалізації Концепції

Метою Концепції є створення необхідних організаційних, правових та фінансових передумов для розвитку фермерських господарств та сільськогосподарських кооперативів, покращення матеріально-фінансового становища сільського населення шляхом:

надання підтримки фермерським господарствам;

створення нових робочих місць на селі, у тому числі і через стимулювання сільськогосподарської кооперації;

диверсифікації діяльності фермерських господарств;

створення передумов кредитування фермерських господарств за доступними кредитними ставками;

збільшення рівня реальних доходів сільського населення від передачі в оренду сільськогосподарських угідь.

Реалізація Концепції дасть змогу перемістити фокус аграрної політики держави на підтримку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації для створення середнього класу на селі.

Реалізація Концепції розрахована на період до 2020 року.

Шляхи і способи розв’язання проблем

Виконання Концепції здійснюватиметься шляхом, удосконалення державної аграрної політики, інституційного середовища, організаційно-економічного механізму, фінансового та інформаційного забезпечення і державної підтримки фермерських господарств за такими напрямами:

1. Забезпечення пріоритетності підтримки фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації  в частині:

стимулювання нарощування обсягів сільськогосподарської продукції з високою доданою вартістю (створення, оновлення та модернізація виробничих і переробних потужностей, залучення інноваційних продуктів та технологій) фермерськими господарствами;

розвитку діючих кредитно-фінансових механізмів та впровадження нових фінансових інструментів підтримки фермерства;

створення сприятливих умов для започаткування та ефективного провадження фермерської діяльності, зокрема, трансформації господарств населення у фермерські господарства, залучення молоді до ведення фермерського господарства.

Для цього необхідним є визначення критеріїв цільових груп отримувачів державної фінансової допомоги (за площею землекористування та обсягом доходів). За експертними оцінками, в разі визначення критерієм надання державної фінансової допомоги площу землекористування в розмірі 100 га, такий підхід дозволить охопити державною фінансовою підтримкою понад 70 % від загальної кількості економічно активних фермерських господарств.

Державна підтримка здійснюватиметься на програмних засадах.

Напрями, за якими передбачається надавати державну фінансову підтримку фермерським господарствам та сільськогосподарським кооперативам:

стимулювання створення нових фермерських господарств;

посилення конкурентоспроможності фермерських господарств;

стимулювання розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, утворених фермерськими господарствами;

стимулювання переходу фермерських господарств на виробництво органічної продукції (сировини);

стимулювання первинної обробки та переробки вирощеної фермерськими господарствами продукції;

підтримка розвитку тваринництва у фермерських господарствах;

стимулювання розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства у фермерських господарствах;

техніко-технологічне оновлення фермерських господарств та сільськогосподарських кооперативів.

Механізми, які пропонується застосувати при наданні державної фінансової підтримки фермерським господарствам та сільськогосподарським кооперативам:

надання фінансової підтримки на конкурсних засадах на поворотній основі фермерським господарствам через Український державний фонд підтримки фермерських господарств;

часткова компенсація відсоткової ставки за залученими у національній валюті банківськими кредитами;

фінансова підтримка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі на умовах фінансового лізингу;

державна підтримка шляхом здешевлення страхових платежів (премій);

часткове відшкодування вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів, доїльних залів та утворених на кооперативних засадах м’ясопереробних підприємств;

часткове відшкодування вартості закуплених для подальшого відтворення телиць, нетелей, корів вітчизняного походження та племінних телиць, нетелей, корів молочного, молочно-м’ясного і м’ясного напряму продуктивності, племінних свинок та кнурців (класу «еліта»), племінних вівцематок, баранів, ярок;

часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва;

часткова компенсація витрат на закладення багаторічних насаджень та догляду за ними;

надання державних гарантій під інвестиційні проекти.

2. Створення прозорих механізмів набуття у власність земельних ділянок та прав на них в частині:

врегулювання питання набуття фермерськими господарствами земельних ділянок у власність;

врегулювання питання правового статусу земель колишньої колективної власності;

забезпечення можливості отримання іпотечного кредитування під заставу землі;

забезпечення пріоритетності надання земельних ділянок для садівництва, виноградарства, хмелярства та органічного землеробства.

3. Удосконалення системи оподаткування фермерських господарств та сільськогосподарських кооперативів  з метою стимулювання їх розвитку та створення нових фермерських господарств, сімейних фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів.

Подальший розвиток фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації потребує якісних перетворень, спроможних забезпечити підвищення їх конкурентоспроможності.

Виконання цього завдання пов’язане із визначенням пріоритетних напрямів розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації, які мають стати основою аграрного сектору, відповідно до яких буде здійснюватися державна політика щодо нормативно-правового, фінансово-економічного та іншого регулювання галузі.

Це в кінцевому результаті сприятиме розвитку малого та середнього бізнесу на селі, створенню нових або розширенню існуючих виробничих потужностей та робочих місць у сільській місцевості.

Очікувані результати

У результаті реалізації Концепції планується досягнути таких цілей:

збільшити кількість фермерських господарств, які мають в обробітку, на праві власності та користування земельні ділянки загальною площею не більше 100 га  на 10 %;

збільшення частки фермерських господарств у виробництві валової продукції сільського господарства до 12%;

збільшити кількість сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, заснованих фермерськими господарствами самостійно або спільно з членами особистих селянських господарств на 40-50 одиниць;

збільшення площі сільськогосподарських угідь, на яких вирощується та/або виробляється органічна сільськогосподарська продукція на 10%.

створення щорічно 15 нових об’єктів з первинної переробки сільськогосподарської продукції;

зупинення скорочення у фермерських господарствах поголів'я великої рогатої худоби та його збільшення на 2,5 %;

збільшення частки виробництва продукції тваринництва фермерськими господарствами у структурі валового виробництва до 3 %.

збільшення площ багаторічних насаджень у фермерських господарствах на 15 %;

збільшити рівень енергооснащеності фермерських господарств на 10 %.

Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для реалізації Концепції

Реалізація Концепції здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, інших джерел, передбачених законодавством.

Фінансування Концепції передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету в межах бюджетних призначень Мінагрополітики на відповідний рік в обсязі 1 млрд грн щорічно, міжнародної технічної допомоги та інших джерел, передбачених законодавством.

Обсяг фінансування, матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для реалізації Концепції, визначається щороку з урахуванням можливостей Державного бюджету України та місцевих бюджетів, міжнародної технічної допомоги.